Постанова Вищого Адміністративного Суду України «Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління праці та соціального захисту населення, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Закону № 796-ХІІ, то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному ч.3 ст.152 Конституції шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.»
Від 13 грудня 2011 р. К-19459/09
Обставини справи:
У липні 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про зобов`язання щодо перерахунку та виплати належних соціальних виплат.
Вимоги обґрунтовував тим, що перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки він відноситься до І категорії таких постраждалих, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, користується правами та пільгами, передбаченими ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ч.4 ст. 48 зазначеного Закону для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС встановлена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат. Однак, відповідач не проводить виплату щорічної допомоги на оздоровлення у встановлених законом розмірах.
Просив суд зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області забезпечити перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік із законодавчо встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком на день фактичного виконання виплати в сумі 2355,77 гривень, а також зобов`язати Головне управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації організувати та проконтролювати призначення по справі належних соціальних виплат, а також виплату позивачу заборгованості по належних соціальних виплатах в сумі 2355,77 гривень за 2007 рік.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2008 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 р., позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 за 2007 рік щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області зробити перерахунок ОСОБА_1 за 2007 рік щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та здійснити виплату цих коштів. В частині вимог щодо зобов`язання Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації зробити перерахунок та сплату ОСОБА_1 за 2007 рік щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в позові відмолено.
У касаційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Суд встановив:
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до абзацу четвертого ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії - інвалідам 3-ої групи передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Дію ч. 4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 р. № 796-ХІІ зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст.71 ЗУ від 19 грудня 2006 р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(далі - Закон № 489-V).
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 р. за № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян) положення п. 30 ст. 71 Закону № 489-V визнано такими, що не відповідають Конституції . (є неконституційними).
Тому суд першої інстанції, дійшов висновку, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, що Управління праці та соціального захисту населення зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення у 2007 році в розмірі, встановленому цим Законом.
Такий висновок суду є помилковим, оскільки зроблений без урахування того, що пункт 30 ст. 71 Закону № 489-V втратив чинність, а ст.48 Закону № 796-ХІІ відповідно відновила свою дію в попередній редакції, з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня 2007 р, а виплата щорічної допомоги на оздоровлення, як було встановлено судом першої інстанції, була здійснена в травні 2007 р. в період коли наведені норми Закону № 489-V були чинними, а їх виконання обов'язковим для відповідача (а.с.39).
Виплата щорічної допомоги на оздоровлення зазначеної категорії осіб, в період з 1 січня 2007 р. по 9 липня 2007 р., передбачалася постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої і діяло Управління праці та соціального захисту населення, виплативши її ОСОБА_1 в розмірі 90,00 гривень.
Таким чином, дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної постановою Кабінету Міністрів від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»допомоги на оздоровлення були правомірними та узгоджувалися з положеннями ч. 2 ст.19 Конституції.
Оскільки невиплата позивачу зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління праці та соціального захисту населення, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Закону № 796-ХІІ, то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному ч. 3 ст.152 Конституції шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, відповідно до повноважень, наданих ст.. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає необхідним скасувати всі ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд постановив:
Керуючись статтями 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року в цій справі скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Артем Стоянов, старший партнер LCF Law Group
Позиція Вищого адміністративного суду України, висловлена у Постанові від 13 грудня 2011 р., загалом підсумовує та підтверджує судову практику адміністративних судів у аналогічних справах.
Розглядаючи дану ситуацію, варто зазначити, що дійсно, частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність лише з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, вказані неконституційні положення діяли з 01 січня по 09 липня 2007 р. Таким чином, у випадку, якщо певні виплати були нараховані та здійснені в період коли неконституційні норми були чинними, а їх виконання було обов’язковим для відповідача, не можна однозначно стверджувати про неправомірні дії відповідача щодо нарахування вказаних виплат у менших розмірах.
В той же час ВАСУ вказав, що захист порушених прав позивача щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися в порядку визначеному частиною 3 статті 152 Конституції України шляхом звернення з позовом про відшкодування шкоди.
Так, частина 3 вказаної статті встановлює, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 1175 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акту, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.
Вочевидь, що права позивача були порушені не органом соціального захисту, а органом законодавчої влади-Верховною Радою України , який приймав Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Оскільки, положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким був обмежений розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, у відповідності до норм Конституції та законів України позивач має право на відшкодування шкоди, завданої йому дією таким неконституційним положенням закону.
|
|
Юридичні компанії України ______________________________
______________________________
|